Страницы

Thursday, January 5, 2017

Мам! Ти мене вибач що я став дорослим...


Image may contain: 2 people, people standing and indoorЗ мамою. Не важливо, скільки нам років, а важливо те, що вона моя мама, а я її син. І я завжди буду маленьким для неї, як співає Кузьма. І я завжди зможу "присісти" їй на коліна. І вона завжди по телефону нагадає мені про шапку, на якому материку я би не був. Бо мама переживає за мою голову і за мене більш, ніж я. Мені також вже 43 роки, як я побачив перший раз свій дім. І цей дім ототожнюється у мене з Домом Батька, прийняттям, любов'ю, підтримкою, правом на свій життєвий шлях до Нього, правом на помилку (яких було немало, проте ніразу татом і мамою про це не згадано, за що я їм безмірно вдячний, бо все розумію). Татова і мамина любов до нас, одинадцяти дітей, для мене є відлуння і приклад Батьківської безумовної любові. Знаю, що нічим не заслужив таких батьків, а тому можу бути тільки вдячним Йому за них, і намагатись брати приклад з них, даючи своїм дітям прийняття, любов, підтримку, право на свій шлях до Нього, право на своє покликання, право на свої помилки. Мам!

_______
Я завжди мрiяв написати пiсню про маму.
Але рiзнi поети всi слова вже сказали,
I я не хотiв би повторити когось iз них.
Я бiля своєї мами буду завжди маленьким,
I як тiльки покличе прибiжу скоренько.
Тому я їй i написав цi слова, як мiг.

Мам! Ти мене вибач що я став дорослим.
I вже минула сорок третя осiнь,
Як я побачив перший раз свiй дiм.

Я може трохи пiзно став її розумiти.
I не часто дарував на день народження квiти.
I були часи коли я тижнями їй не дзвонив.
Але тепер, коли вона мене обiймає
I разом iз татком щось про внучку питає,
Я з радістю плачу, що маю живих батькiв.

Мам! Ти мене вибач що я став дорослим.
I вже минула сорок третя осiнь,
Як я побачив перший раз свiй дiм.

Мам! А можна я до тебе завтра приїду,
I ми на кухнi не одну годину
Собi на рiзнi теми посидим?

Я дякую тобi за то, що я вмiю.
I я дякую тобi за то, що я розумiю
Тi речi, якi не пояснюють навiть в книжках.
Хай буде бiля тебе завжди ангел-хранитель,
I я тоже десь поряд буду завжди бродити,
щоб не мiряти наше життя в телефонних дзвiнках.

Мам! Ти мене вибач що я став дорослим.
I вже минула сорок третя осiнь,
Як я побачив перший раз свiй дiм.

Мам! А можна я до тебе завтра приїду,
I ми на кухнi не одну годину
Собi на рiзнi теми посидим?
© Кузьма Скрябін