Страницы

Wednesday, October 19, 2016

Вибачитись за непослідовність в церковній дисципліні

#ГоворитУсталость. Мудрий крок, дійсно. Як правило, в подібних випадках включають інший принцип: не виносити сміття з власного будинку. А що ж тоді з ним робити власне у будинку? Чистота церкви в тому, коли вона не дає місця подібному свавіллю, відмежовується публічно, не покриває гріх, вибілюючи його. Христос покриває наш гріх Своєю Кров'ю, коли ми сповідуємо Йому свій гріх. Тоді через покаяння Він одягає нас у Свою праведність, виправляючи наші думки і поведінку... Користуючись нагодою, хотілось би задати риторичне питання: а чи зможуть вибачитись євангеличні пастори за те, що сключали з членів церкви за шлюб, скажімо, баптиста і п'ятидесятниці чи навпаки? Бо ж зараз є багато таких шлюбів, які святкують обидві церкви, обидві сім'ї. А хто вибачиться перед тими, кого декілька десятків років тому виключали з церкви за шлюб, за телевізор, за макіяж, за музику, за...? Чи послідовність в мисленні і в діях – не наша сильна сторона? Чи, благословляючи шлюб "міжденомінаційний", ми будемо опускати очі, щоб не зустрітись поглядом з тими, кому в свій час відмовили, або відлучили? Я вважаю, що якщо в нашій общині пройшли певні зміни, то потрібно повернутись до тих людей, хто раніше за ці зміни постраждав, від нас або за нашою безслівною, німою згодою, і попросити хоча би вибачення в них... хоча би вибачення... простеньке людське небагатослівне вибачення... «Вибачте...»... І мене вибачте, що акцентую увагу на таку кричущу непослідовність в нашій пост-радянській євангеличній традиції...
#Київ #УЄТС

Предстоятель УАПЦ Макарій (Малетич) попросив вибачення у всього українського народу за своїх священнослужителів із Тернополя, які затіяли п’яну бійку у нічному клубі.
http://risu.org.ua/ua/index/all_news/orthodox/uapc/64833/ 

Sunday, October 16, 2016

У Мотороллы села батарейка, в лифте...

#ДорожныеЩепки. Похоже, что в этот раз у "Моторолы" действительно села "батарейка"...
Приехал в братскую страну. Приехал убивать братский народ. Бросил свою семью в России. Убивал хладнокровно, зверски и цинично. Убивал в Славянске. Убивал в Семеновке. Убивал в Николаевке. Убивал в Дебальцево. Убивал в ДАП. Погиб на чужой земле. Да и хоронить, похоже, нечего.

Все мы рано или поздно предстанем пред Его Ликом. Арсений уже предстал. Что ему сказал Всевышний? Это, наверное, останется между Арсением и Ним...

Негоже радоваться смерти человека. Но вздыхали ли люди с неким облегчением после смерти тиранов? Каждый отвечает за себя...